Про зміни у Податковому кодексі України
Верховною Радою України 28 грудня 2014 року за № 71 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71), який набрав чинності з 01 січня 2015 року.
Законом № 71 внесено зміни, зокрема, щодо порядку оподаткування податком на доходи фізичних осіб пасивних доходів, виграшів (призів), пенсій, додаткового блага, а також підвищено рівень прогресивної шкали оподаткування. Зміни застосовуються до доходів фізичних осіб, нарахованих (виплачених, наданих) після 01 січня 2015 року.
З 01 січня 2015 року розпочато кампанію декларування доходів громадян. Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Граничний термін подання податкової декларації - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.1 ст. 49 Кодексу).
Тобто, фізичні особи до 1 травня 2015 року подають податкову декларацію щодо доходів, отриманих у 2014 році.
Враховуючи викладене, громадяни при декларуванні доходів у 2015 році застосовують норми та ставки податку на доходи фізичних осіб, які діяли на останній день звітного податкового періоду, тобто на 31 грудня 2014 року.
Податкова декларація щодо доходів, отриманих за 2014 рік, подається за формою, встановленою наказом Міністерства доходів і зборів від 11.12.2013 №793.
При наданні консультацій громадянам із заповнення податкових декларацій щодо доходів, отриманих у 2014 році, слід враховувати ставки податку:
' 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри;
17 відсотків, якщо база оподаткування, визначена з урахуванням норм п.п. 164.6 ст. 164 Кодексу, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року;
30 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім виграшу у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів;
5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV Кодексу.
Граничний розмір доходу, отриманого у 2014 році, з суми перевищення якого застосовується ставка податку 17 відсотків, відповідно до абзацу одинадцятого п. 167.1 ст. 167 Кодексу обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, тобто 12 180 грн.
Для громадян, яким у 2014 році доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами одночасно двома або більше податковими агентами, граничний розмір річної суми оподатковуваних доходів, що підлягає перерахунку за ставкою 17 відсотків, становить 146 160 грн.
При застосуванні платниками податків права на податкову знижку слід враховувати, що граничний розмір витрат, дозволених для включення до податкової знижки для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти та при страхуванні, розраховується з урахуванням місячного доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги, тобто 1710 грн.
Крім того, норма п.п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу щодо права на податкову знижку за витратами, понесеними для компенсації вартості платних послуг з лікування, відповідно до п. 1 р. XIX Прикінцевих положень Кодексу набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування. На сьогодні такий закон не прийнято, а, отже, платники податків не мають право на отримання знижки відповідно до п.п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу.
Застосування норм законодавства щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
В межах здійснюваних Урядом реформ, направлених, зокрема, на зменшення навантаження на фонд заробітної плати та легалізації заробітної плати внесено зміни у законодавство, яким регулюється порядок нарахування та сплати єдиного внеску.
У зв’язку з набранням чинності Законом України від 28 грудня 2015 року № 77-VIІI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці” та з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 77 Державною фіскальною службою України вживаються заходи щодо приведення у відповідність нормативно-правових актів, які визначають процедуру нарахування, сплати єдиного внеску та порядок формування та подання обов’язкової звітності платниками єдиного внеску.
Для забезпечення виконання поставлених завдань, підготовлено проект листа ДФС України про продовження процедур щодо прийняття та оброблення звітів про суми нарахованого єдиного внеску за діючою формою до затвердження нової форми звітності, а також про можливість інформування фіскальні органи роботодавцями про прийняття працівників на роботу.
Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки на сьогодні відсутній порядок повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, заповнення таблиці 5 додатка 4 до Порядку, до прийняття відповідного порядку, вважається «повідомленням», яке подається у складі обов’язкової звітності за календарний місяць до територіальних органів фіскальної служби за основним місцем обліку платника з зазначенням трудових відносин з прийнятими працівниками.
При цьому окремо при кожному прийнятті працівника на роботу, титульний аркуш з таблицею 5 додатка 4 до Порядку не подається.
Разом з тим, до Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464 внесено ряд змін, які впливають на адміністрування єдиного внеску.
- вже в 2015 році роботодавці, які здійснюють нарахування заробітної плати найманим працівникам за основним місцем роботи в розмірі, який не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, зобов’язані сплатити не менше мінімального страхового внеску за таких працівників;
- приватним підприємцям на загальній системі оподаткування та особам, які провадять незалежну професійну діяльність та якими у звітному році або окремому місяці звітного року не було отримано дохід (прибуток) надано право, у разі необхідності самостійно визначити базу нарахування;
- посилено відповідальність платників за порушення законодавства про єдиний внесок:
а) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску збільшено штраф з 10 до 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
б) за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску збільшено штраф з 5 до 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму;
в) встановлена відповідальність страхувальників за порушення порядку подання звітності, так за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, накладається штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за кожне таке порушення, ті самі дії вчинені платником, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладання штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання.
Разом з тим внесено зміни і до Кодексу про адміністративні правопорушення
Плата за землю з фізичних осіб
Кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель з 1995 року станом на 1 січня 2015 року становить 3,997.
Водночас повідомляємо, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни, зокрема, в частині плати за землю.
Слід зауважити, що у розділі ХІІ «Податок на майно» статті 265 ПК визначено склад податку на майно, а саме: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок та плата за землю.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що плата за землю – обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК).
Згідно з підпунктом 284.1 статті 284 ПК Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.
Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
Таким чином, якщо органи місцевого самоврядування не оприлюднили та не надали у встановлені чинним законодавством терміни відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішень щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам, тоді плата за землю в 2015 році справляється відповідно до вимог підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК із застосуванням ставок земельного податку 2014 року, з урахуванням коефіцієнта індексації 1,249.
Особлива увага приділяється наданню права місцевим радам у межах повноважень, визначених ПК, прийняття рішень щодо встановлення ставок земельного податку.
Так, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 ПК).
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Крім того, у статті 277 ПК викладені ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, і встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Також, відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земель передбачено статтею 13 Закона України “Про оцінку земель”, а періодичність її проведення – не рідше ніж один раз на 5-7 років (повторна) нормативна грошова оцінка – статтею 18 цього Закону.
Своєчасне проведення (повторної) нормативної грошової оцінки земельних ділянок в населених пунктах України, в терміни визначені відповідно до діючого законодавства – запорука додаткових надходжень до місцевого бюджету з плати за землю.
Особливості оподаткування та встановлення ставок з єдиного податку
Відповідно до Закону №71, починаючи з 1 січня 2015 року, запроваджено оптимізацію кількості груп платників єдиного податку до чотирьох зі збільшенням існуючого максимального розміру доходу, який дає змогу перебувати на спрощеній системі оподаткування (для першої та другої груп), зниження ставок єдиного податку для платників третьої групи.
Таким чином, на сьогодні суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
- перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
- друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень;
- третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, є необмеженою та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь- якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень;
- четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Фіксовані ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які провадять господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності з розрахунку на календарний місяць:
для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
Транспортний податок.
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Сплачується податок юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року, податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.
За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (п.п. 267.6.6 п. 267.6 ст. 267 Кодексу).
Щодо фізичних осіб, то обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування, які їм належать і зареєстровані в Україні, здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на підставі відомостей, необхідних для розрахунку податку, отриманих від органів внутрішніх справ.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Кодексу).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень- рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Фізичними особами транспортний податок сплачується протягом 60 днів
з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Матеріали надала Лівобережнa МДПІ м.Дніпропетровськ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області
| 
