Щодо заповнення платіжного доручення в системі електронного адміністрування ПДВ
Відповідно до пункту 2 статті 2001 Податкового кодексу України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.
Казначейство відповідно до вимог статті 69 Податкового кодексу України надсилає ДФС повідомлення про відкриття електронного рахунка платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня його відкриття.
Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка.
У зв’язку із надходженням численних звернень платників податків щодо заповнення реквізитів отримувача у платіжних дорученнях у разі перерахування коштів з власного поточного рахунку на електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість повідомляємо, що:
у полі «Отримувач» необхідно заповнювати назву платника;
у полі «Код» необхідно заповнювати код за ЄДРПОУ платника;
у полі «Банк отримувача» необхідно заповнювати «Казначейство України (ел. адм. подат.)»;
у полі «Код банку» необхідно заповнювати «899998»;
у полі «№ рахунку» необхідно заповнювати номер рахунку, вказаний в електронному повідомленні або отриманий в Центрі обслуговування платників за основним місцем обліку.
Крім того, зазначаємо, що поле «Призначення платежу» такого платіжного доручення необхідно заповняти згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, викладених у додатку 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 (із змінами).
Про оподаткування сплати за навчання при звільненні працівника
При вирішенні питання оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартості навчання, сплаченого роботодавцем за звільненого найманого працівника, необхідно враховувати підставу припинення трудових відносин такого працівника з роботодавцем. У разі коли такі трудові відносини припиняються за ініціативою роботодавця (скорочення, тощо), сума, сплачена роботодавцем за навчання звільненого працівника, не включається до оподатковуваного доходу цього працівника.
Податкова соціальна пільга та факт утримання дітей
ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, має право на ПСП у розмірі 100% суми пільги у розрахунку на кожну таку дитину. Для застосування пільги платник податку, який має двоє чи більше дітей віком до 18 років, крім заяви подає:
- копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;
- копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник).
Питання утримання батьками дитини визначено Сімейним кодексом України. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Батько, який має трьох дітей віком до 18-ти років, але двоє із них проживають з дружиною від першого шлюбу, бажає скористатися правом на застосування до його доходу ПСП, то разом із поданням до підприємства заяви щодо її застосування подаються документи, що підтверджують факт утримання ним дітей. Такими документами може бути довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально завірений договір між колишніми чоловіком та дружиною щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, рішення суду про аліменти.
Дотримуйтесь граничної роздрібної ціни на тютюнові вироби!
Реалізаторам тютюнової продукції ГУ ДФС у Дніпропетровській області наголошує на необхідності дотримуватися правил обчислення роздрібної ціни тютюнових виробів і сум податкового зобов’язання з акцизного податку. Роздрібна ціна тютюнових виробів, що реалізуються в роздрібній торгівельній мережі й вище якої не може здійснюватися їх продаж, має формуватися таким чином:
ГРЦТВ = МРЦ : 100 х 105,
де
ГРЦТВ – гранична роздрібна ціна тютюнових виробів;
МРЦ – максимальна роздрібна ціна.
Фактична роздрібна ціна, за якою продають тютюнові вироби, має дорівнювати або бути меншою, ніж ГРЦТВ.
В разі роздрібної торгівлі в січні 2015 року тютюновими виробами за цінами, вищими від МРЦ на тютюнові вироби, збільшеними на суми акцизного податку будуть застосовуватись штрафні санкції
Скористайтеся можливістю виправити фінансову ситуацію!
Увага! З 17 січня до 16 квітня 2015 року бізнес має законний механізм податкового компромісу. Після цього наступає крімінальна відповідальність за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ!
Як оподатковується дохід фізичної особи при отриманні товару зі знижкою від юридичної особи
Сума знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку виключно у випадку, якщо дана знижка носить індивідуальний (персональний) характер.
Якщо знижка поширюється на будь – якого платника податку та не є індивідуальною, то сума такої знижки не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Нагадуємо, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.
Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначений розділом IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.
Щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці
13.03.2015 набрав чинності Закон України від 2 березня 2015 року № 219-VIII Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці (далі – Закон № 219) який вніс зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Зокрема, Законом № 219 було внесено зміни, щодо понижуючого коефіцієнту єдиного внеску платниками при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за умови, якщо платником виконуються одночасно такі умови:
- база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;
- після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;
- кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.
Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни до Податкового кодексу України. Метою змін є вдосконалення механізму їх застосування та запобігання можливим порушенням з боку суб’єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки за товари.
Основною зміною є те, що платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій. У всіх інших випадках платники єдиного податку фізичні особи-підприємці другої і третьої груп зобов’язані застосовувати РРО.
Вказані зміни стосуються конкретно визначеного способу діяльності, а не окремих форм ведення господарської діяльності та системи оподаткування. Зокрема, зазначені фізичні особи-підприємці, що є платниками єдиного податку, мають можливість проводити розрахунки без застосування РРО, а інші суб’єкти господарювання керуватимуться нормою щодо зобов’язання видавати особі, яка отримує товар (послугу), розрахунковий документ встановленої форми. При цьому зазначені зміни, відповідно до Прикінцевих положень Закону №71, вступають у силу: - для платників єдиного податку третьої групи - з 1 липня 2015 року; - для платників єдиного податку другої групи - з 1 січня 2016 року.
Платникам третьої групи необхідно зареєструвати РРО до 01.07.2015 року
Шановні платники! В 2015 році, у зв’язку зі змінами до ПК видача
фіскальних чеків є обов’язковою для ФОП, які є платниками єдиного податку. Платникам третьої групи необхідно зареєструвати РРО до 01.07.2015 року та платникам другої групи необхідно зареєструвати РРО до 01.01.2016 року. Платники єдиного податку другої та третьої груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торгівельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи реєстратори розрахункових операцій не застосовують.
За який рік в цьому році сплачуватиметься податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з якого числа люди отримуватимуть платіжки, в який термін треба буде сплатити податок і чи штрафуватимуть за невчасну сплату?
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку – фізичній особі контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Таким чином, у 2015 році фізичним особам платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податок буде нараховуватися контролюючими органами за місцем їх податкової адреси (місцем реєстрації) за 2014 рік в наступному порядку:
у період з 01 січня по 31 березня 2014 року з житлової площі, а з 01 квітня по 31 грудня 2014 року з загальної площі об’єктів житлової нерухомості.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Статтею 126 Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Кампанія декларування доходів громадян.
З 01 січня 2015 року розпочато кампанію декларування доходів громадян. Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Граничний термін подання податкової декларації - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.1 ст. 49 Кодексу).
Тобто, фізичні особи до 1 травня 2015 року подають податкову декларацію щодо доходів, отриманих у 2014 році.
Враховуючи викладене, громадяни при декларуванні доходів у 2015 році застосовують норми та ставки податку на доходи фізичних осіб, які діяли на останній день звітного податкового періоду, тобто на 31 грудня 2014 року.
Податкова декларація щодо доходів, отриманих за 2014 рік, подається за формою, встановленою наказом Міністерства доходів і зборів від 11.12.2013 №793.
При заповненні податкових декларацій щодо доходів, отриманих у 2014 році, слід враховувати ставки податку:
15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри;
17 відсотків, якщо база оподаткування, визначена з урахуванням норм п.п. 164.6 ст. 164 Кодексу, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року;
30 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім виграшу у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів;
5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV Кодексу.
Граничний розмір доходу, отриманого у 2014 році, з суми перевищення якого застосовується ставка податку 17 відсотків, відповідно до абзацу одинадцятого п. 167.1 ст. 167 Кодексу обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, тобто 12 180 грн.
Для громадян, яким у 2014 році доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами одночасно двома або більше податковими агентами, граничний розмір річної суми оподатковуваних доходів, що підлягає перерахунку за ставкою 17 відсотків, становить 146 160 грн.
При застосуванні платниками податків права на податкову знижку слід враховувати, що граничний розмір витрат, дозволених для включення до податкової знижки для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти та при страхуванні, розраховується з урахуванням місячного доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги, тобто 1710 грн.
Крім того, норма п.п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу щодо права на податкову знижку за витратами, понесеними для компенсації вартості платних послуг з лікування, відповідно до п. 1 р. XIX Прикінцевих положень Кодексу набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування. На сьогодні такий закон не прийнято, а, отже, платники податків не мають право на отримання знижки відповідно до п.п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу.
Щодо оподаткування земельних ділянок, які знаходяться на тимчасово окупованій території.
У зв’язку з набранням чинності Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з 1 січня 2015 року плата за землю – місцевий податок у складі податку на майно.
Згідно з п.5.9 ст.5 Закону України від 12.08.2014 №1636 «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» на території ВЕЗ можуть справлятися місцеві податки та збори, визначені статтею 10 Податкового кодексу України, з урахуванням норм статті 5 Закону.
Разом з цим зазначаємо, що пунктом 12.3 ст.12 Закону визначено, що до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, в якому набрала чинності Резолюція №68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій (податкової звітності) та повноти сплати сум податків і зборів.
Оподаткування нерухомості на тимчасово окупованій території України та території проведення антитерористичної операції.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Це визначено підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).
Об’єктами оподаткування податком є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).
Згідно з підпунктами 14.1.129 та 14.1.129' пункту 14.1 статті 14 Кодексу об'єкти житлової нерухомості – це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об'єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу визначено перелік об’єктів нерухомості, які не є об’єктами оподаткування.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Кодексу).
Пунктом 33 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені підпунктом 266.5.1 пункту 265.5 статті 265 Кодексу, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.
Також сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (підпункт 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Кодексу).
Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Кодексу).
Згідно зі статтею 3 Закону України від 15 квітня 2014 року
№ 1207 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон № 1207) тимчасово окупованою територією визначається територія АР Крим та м. Севастополя.
Статтею 1 Закону № 1207 встановлено, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Також Законом України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» створено вільну економічну зону «Крим» в межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і визначено особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій частині території України згідно із статтею 13 Закону № 1207.
Враховуючи складну економічну та політичну ситуацію, що склалася в країні, а також з метою виконання зобов’язань зі сплати податків особами, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості на території АР Крим та м. Севастополя, ДФС України пропонує подавати до контролюючого органу за місцем свого знаходження податкові декларації та сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до місцевого бюджету за місцем свого знаходження.
Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669) визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Звільнення від подання звітності та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Законом № 1669 не передбачено.
| 
